пʼятницю, 25 грудня 2015 р.

Виховний захід "Права та свободи твої, дитино"


Мета: познайомити учнів із правами дитини, показати важливість юридичного закріплення права дітей на особливе піклування та допомогу з боку суспільства та держави. Виховувати в учнів розуміння цінності особистості кожної дитини, необхідності дотримання її прав.
Вчитель. Сьогодні наша зустріч має назву „Права та свободи твої, дитино”. Людям властиво сприймати дитинство як найщасливішу пору життя. Але діти не лише наша втіха і розрада. Вони наше продовження, наші друзі і партнери. А отже, партнери держави. Тому дуже важливим є виховання у дітей почуття власної гідності, формування самоповаги, відповідальності не тільки за свою долю, але й за майбутнє інших.
Наші діти повинні виростати вільними громадянами вільної України, і яким буде завтра наш український народ, якою буде наша держава, залежить від кожного з нас.
Ведучий. – Рідний край, Україна, Батьківщини... Які це прості, і разом з тим, прекрасні слова. Це – поля, річки, зелений гай, сади і квіти, тополі, калина, родини і рідна дитина. Скрізь - простір і краса, добро і тепло. А найбільше чистоти і тепла у душах дітей – українців. 
Облітав журавель сто морів, сто земель.
Облітав, обходив, крила ноги натрудив.
Ми спитали журавля: „Де найкращая земля?”
Журавель відповідає: „Краще рідної – немає!”
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в пустині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
    Є багато країн на землі,
В них – озера, річки і долини.
Є країни великі й малі,
Та найкраща завжди Батьківщина.
І тому найдорожчою нам
Є і буде у кожну хвилину,
Серед інших країн лиш одна –
Дорога нам усім Україна!
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік.
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе, дивуватися повік.
Україно! Ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова,
І гримить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
         Пісня „Бережіть дитину”.
                   Країно моя, мила, матінкова,
                   Де я твоя краплиночка мала,
Росиночка я в травах,
Я – пташечка ранкова,
Я хочу, щоб мене ти берегла.
Я хочу кожен день тобі радіти,
Я хочу пити воду з джерела,
Щоб всі здорові були твої діти
І з ними я щасливою була.
- Діти – це маленькі громадяни своєї країни. Вони мають свої обов’язки і права. Право – це те, що ми маємо робити або вимагати без всякого дозволу. Права дитини – це права людини, яка не досягла 18 років. Права дітей записані в Конституції України – головному законі нашої держави, та в „Конвенції ООН про права дитини”. Отже, діти стають дорослими у віці 18 років, проте володіють правами від самого народження.
                   (Учні піднімають листівки і читають):
1.    Всі діти мають право на любов і піклування.
2.    Всі діти мають право на відпочинок.
3.    Всі діти мають право на освіту.
4.    Жодна дитина не повинна бути скривджена.
5.    Всі діти мають право на медичну допомогу.
6.    Всі діти мають право на розвиток талантів.
У неньки народилося дитя,
Дитя моє, Бог дав тобі життя.
І щоб ніхто не заподіяв шкоди
Тобі, малесенький, громадянин,-
Бог дав закони нашому народу.
Від дня народження, від іменин –
Він твій, цей світ широкий за вікном.
Ти на життя і щастя маєш право
Під золото – блакитним знаменом
Своєї української держави.
І дівчатко і хлоп’я
Мають право на ім’я.
Ти – Надійка, я – Василь.
А оцей малюк – Максим.
Мають Дмитрик і Оленка
Ще й по батькові ім’я.
І дівчатко, і хлопчина,
І великі і малі
Мають власну Батьківщину,
Найріднішу на землі.
Мають право називати
Україну словом Мати,
Бо вона дітей завжди
Оборонить від біди.   
 Буратіно. Добрий день! Я прийшов сьогодні, друзі, до вас за порадою. У мене є бегато цікавих речей, а от як ними користуватись, я не знаю.
Дитина. А що у тебе є цікавого, Буратіно?
Буратіно. Я маю чарівний Золотий ключик та чудову книжку, а от прочитати не можу. Треба знайти мою розумницю Мальвіну і вона допоможе мені у цій складній справі.
Мальвіна. Добрий день, Буратіно! Яка у тебе чудова книжка. Ти вже прочитав її?
Буратіно (засмучено). Ні, адже я не вмію читати.
Мальвіна. Який сором, Буратіно. Кожна дитина обов’язково повинна ходити до школи і навчатись. Обов’язково!!! Тоді ти зможеш прочитати у своїй книзі: „Ніхто не має права кривдити іншу людину, зневажати її та жорстоко карати. Кожна дитина має невід’ємне право на життя”.
Буратіно. А як жорстоко поводиться із своїми ляльками  Карабас-Барабас. Він їх б’є батогом, зневажливо ставиться до них. А як жорстоко він поводиться зі мною, ще б трішки і він спалив би мене. Потрібно обов’язково розповісти про це друзям з лялькового театру.
Мальвіна. Зачекайте мене тут, я покличу Артемона і відправимось в путь. (Мальвіна виходить. З’являється Кіт Базіліо та Лисиця Аліса).
Кіт та Лисиця. Розумненький Буратіно, ходімо з нами в країну Дурнів. Ми дамо тобі цукерку.
Ведуча. Малята, а чи можна Буратіно без дозволу батьків йти з незнайомими?
Діти. Ні, це небезпечно.
Буратіно. Я не хочу з вами йти. Я піду з Мальвіною та Артемоном до своїх друзів.
Лисиця та Кіт (сердито). Ти не хочеш з нами йти?
Лисиця. Базіліо, діставай свій мішечок, ми його викрадемо. (В сторону). І ніколи не побачиш своїх друзів та свого татуся. (Дістають мішок і починають заштовхувати його туди).
         (Вбігає Артемон, починає тягати за мішок, кусає Лисицю та Кота).
Мальвіна. Стійте! Ви порушуєте закон. Послухайте, що написано в цій чудовій книжці (гортає): „Ніхто не має права розлучати дитину зі своєю родиною”.
Кіт і Лисиця. Звідки нам це знати? Ми не ходили до школи. Візьміть нас до своєї країни, ми теж хочемо ходити до школи, а потім отримати роботу і більше не злидарювати.
         (Всі вирушають в дорогу. Через деякий час з’являються собаки-поліцейські. Починають всіх доганяти, ляльки тікають).
Мальвіна. Цікаво, що написано в цій книзі, Буратіно (гортає книжку. Собаки їх наздоганяють).
Поліцейські. Стійте, руки вгору! Вас заарештовано. Забирайте їх до в’язниці.
Буратіно (до дітей). Діти, що нам робити? Як страшно, я боюсь.
Мальвіна. Ось знайшла! Ми вас не боїмось. Читайте, що написано в цій книзі: „Ніхто не має права посадити людину до в’язниці, якщо вона не винна. Кожен має право на справедливий суд, а тим більше дитина, яку взагалі не можна тримати під вартою”.
Поліцейські. Ми цього не знали. Гав-гав! Ну добре, йдіть собі.
         (Герої вирушають в путь, співають пісню друзів з мультфільму „Бременські музиканти”).
Пісня.
Кращого нема нічого в світі,
Як по світу з друзями бродити!
Тим, хто дружить, не страшні тривоги, -
Дорогі нам будь-які дороги!
Ми своє завдання не забудем –
Сміх і радість ми приносим людям!
Ні палаци, ні скарби ніколи
Замінити нам не зможуть волі!
Килими для нас – квітучі трави,
Стіни наші – сосни величаві.
Дах над нами – небо неозоре,
Наше щастя – жити на просторі.
(Лисиця та Кіт кульгають, Кіт тримає лапу біля зубів, стогнуть, плачуть).
Буратіно. Що трапилось? Ви захворіли?
Лисиця і Кіт. Болить хвіст, нога. Болять зуби.
Ведуча. Діти, що ви можете порадити котику, щоб у нього не хворіли зубки?
Діти. Звернутись до лікаря; для профілактики полоскати ротик цілющими травами, обов’язково чистити зубки двічі на день.
Мальвіна (відкриває книгу). В нашій книзі записано: „Кожна людина має право на медичну допомогу”.
А ось наш лікар Айболить. (Лікар перемотує Лисиці хвіст та ногу, допомагає Котику. Пригощає всіх вітамінами. Звірята веселішають. Вони звертаються до ведучої).
Кіт і Лисиця. А чи можна ми пограємось із малятами?
Мальвіна. Звичайно можна, тому що „Кожна дитина має право на відпочинок”.
Проводять гру з дітьми „Вірно-не вірно” (плескаємо-тупаємо).
-         Кожна людина має своє ім’я.
-         Можна заарештувати дитину.
-         Не можна відвідувати лікаря.
-         Не можна ходити до школи.
-         Можна забрати дитину від родини.
-         Можна відпочивати.
-         Можна примушувати дитину тяжко працювати.
Мальвіна. Молодці. Добре засвоїли правила.
Буратіно. Ось ми і потрапили до міста, де всі знають і охороняють права дитини.
Мальвіна. Буратіно, права дитини
Ти маєш вивчити сумлінно.
Це так потрібно, так важливо.
Напевне знати в наші дні,
Коли з тобою справедливо
Вчиняють, а коли і ні.
Так починай, завчи на пам’ять.
Закони всі потрібно знать!
Будь добрим сином,
Поганим вчинком не зганьби
Ти роду власного ніколи.
Люби свою сім’ю і школу.
Свою Україну люби.
Буратіно. Дякую тобі, Мальвіно, за пораду, за допомогу. Ми з дітками обов’язково перечитаємо всю книгу та запам’ятаємо свої права.
Учениця. Життя інколи подає нам такі уроки, що ми волею-неволею починаємо відстоювати свої права, без яких ми – ніхто. Тому важливо сьогодні знати кожному хоча б ази правової абетки для захисту своїх прав. Кожна дитина права мусить знати!
Учень.       Я маю право.
                  Я маю право жити на землі,
Творити, дихати, учитись.
Примножувать багатства всі її,
Своєю Україною гордитись.
Я маю право Україну восхвалять,
Боротися за неї, і за честь стоять.
Безкрайнії поля її любити,
І щовесни журавликів із вірою зустріти.
Я маю право на веселку й на весну,
На щедру осінь і на тепле літо,
На зиму так безмежно чарівну,
І на лани із стиглим житом.
На золотаве сонце в небесах,
Що щедро Україну зігріває.
На соловейка спів в гаях,
І на любов батьків, безмежну і безкраю.
Вчитель. Наша Конституція направлена на те, щоб майбутнє було добрим і щасливим, щоб діти росли справжніми українцями із гарячими серцями, розумними головами, чистими помислами.
             Не забувай Шевченка спів
Про горду славу козаків.
Не забувай, що ти дитина

Землі, що зветься Україна.





Театралізований урок з ОБЖ


Була собі кізонька біла,
Дуже симпатична і мила.
Мала вона семеро маляток,
Семеро чудових козеняток.
Коза (співає).
Мої діточки, козеняточка,
Ви найкращі у світі маляточка!
Я для вас, я для вас на базар піду,
Найсмачнішу капусточку вам знайду.
А ви вдома сидіть,
Двері міцно замкніть!
Вовчика сірого не пускайте!
Віддаю ключі вам, тримайте!
1-ше козенятко.
Добре, добре, добре, матусю!
Йди собі, за нас не хвилюйся!
Коза.
Ви удома сидіть дуже тихо,
Як почує вовк — буде лихо!
2-ге   козенятко.
Добре, добре, добре, матусю,
Йди собі, про нас не турбуйся.
Коза (обнімає козенят, прощається).
Мої діточки, козеняточка,
Ви найкращі у світі маляточка,
Я для вас, я для вас на базар піду,
Найсмачнішу капусточку вам знайду!
(Махає рукою, виходить. Козенята співають, танцюють.)
7-ме козенятко.
Залишилися ми вдома,
Ти найперший, а я сьома!
Усі семеро козенят.
Ме!
2-ге   козенятко.
Не боїмося ми нікого,
Навіть, навіть вовка злого!
Усі. Семеро козенят! Ме!
3-тє   козенятко.
Хай дійде до порога —
Буде згадувати довго!
Усі семеро козенят.
Ме!
4-те   козенятко.
А ми — бац! — його ногами!
А ми — бац! — його рогами!

Усі семеро козенят.
Ме!
5-те козенятко.
Не боїмося ми нікого.
Переможем вовка злого!
Усі семеро козенят.
Ме!
6-те   козенятко.
Ми — бабах! — його ногами!
Ми — бабах! — його рогами!
Усі семеро козенят.
Ме!
1-ше козенятко.
Ми хоробрі козенята,
Ми веселі козенята!
Усі семеро козенят.
Ме!
Вовк (за дверима).
Пісня чується з квартири,
Голоси: один — чотири.
П'ять і шість, усього — сім!
Так пищать, що чути всім!
Козенята це маленькі,
Ще дурненькі, та... смачненькі!
Я козятинку люблю!
Зараз всіх їх половлю!
(Стукає.)
1- ше          козенятко.
Хто це стукає до нас?
Вовк.
Це електрик, дід Панас!
2-ге   козенятко.
Нам матуся наказала,
Щоб дверей не відчиняли!
3-тє   козенятко.
Ми слухняні козенята
І не будем відчиняти.
4-те козенятко.
Ви матусю зачекайте,
Чи пізніше завітайте.
Вовк.
Хто б подумав! От невдача!
Ну, зажди, м'ясце козяче!
(Стукає знов.)
1-ше козенятко.
Хто це стукає до нас?
Вовк.
Відчиніть, це Київгаз.
2-ге   козенятко.
Нам матуся наказала,
Щоб дверей не відчиняли!
3-тє   козенятко.
Ми слухняні козенята
І не будем відчиняти!
4-те   козенятко.
Ви матусю зачекайте
Чи пізніше завітайте!
Вовк.
Хто б подумав! Знов невдача!
Не дурне м'ясце козяче...
(Стукає.)
5-те  козенятко.
Хто це знов у двері стука?
Вже набридло, просто мука!
Вовк.
Я сусідка ваша, киця, Я
 принесла вам морквиці! Няв!
Соковитої, смачної І солодкої такої! Няв!
6-те  козенятко.
В киці голос не такий!
В киці голосок тонкий!
7-ме козенятко.
Ти не киця! Ні, ти — вовк!
Що, не нявкаєш? Замовк?
(Усі сміються, стрибають.)
Вовк (розгублено).
Хто б подумав?! Знов невдача!
Хитре це м'ясце козяче!
Знайте ж хитрість і мою!
Зараз голос «підкую»!
(П'є яйце, потім стукає.)
1-ше козенятко.
Хто це стукає до нас?
Знову вовк? Чи Київгаз?
(Усі сміються.)
Вовк.
Відчиніть, вам телеграма!
5-те  козенятко.
На базарі наша мама!
6-те  козенятко.
Через двері зачитайте
Або маму зачекайте!
Вовк.
Ну й розумні козенята!
Що ж, читаю: ваша мати
На базарі щойно впала,
Ніжки дуже позбивала!
Ще й зламала кінчик рога,
їй потрібна допомога!
5-те  козенятко.
Це брехня!
6-те  козенятко.
А що, як ні?
Страшно, боязно мені!
7-ме козенятко.
В мами збиті ріг і ноги!
їй потрібна допомога!
1-ше козенятко.
Відчиняєм! Треба йти,
Мамі слід допомогти!
(Вривається вовк.)
Вовк.
Упіймались! Ну і ну!
Я усіх вас проковтну!
2-ге  козенятко.
Вовк! Він нас перехитрив!
Навіть голос підробив!
3-тє   козенятко.
Мамо! Мамо! Я боюся!
4-те   козенятко.
Ой, рятуйте, нас!
Усі.
Матусю!!!
(Вовк бігає, ловить козенят, вони тікають, входить Коза.)
Коза.
Вовче, сірий лиходію!
Ти біди не заподіяв?!
Козенята мої милі,
Чи усі здорові й цілі?
Якщо скривдив козенят.
Дорогих моїх малят.
Заколю тебе рогами,
Затопчу тебе ногами!
Вовк.
Що ти, що ти?! Не кричи!
І ногами не топчи.
Он твої всі козенята,
Я хотів лише пограти...
Гарна в тебе дітвора!
Та мені вже в ліс пора!
(Тікає.)
Ведучий.
Вовк утік,
Аж миготіли п'ятки!
Слухайтесь матусі, козенятка!
Хижакам-вовкам не довіряйте,
Мамину науку пам'ятайте!
Мама і навчить, і порятує,
Мама і смачненьким почастує!
(Коза дістає капусту.)
Мама — кращий друг малят,
Всіх малят, не тільки козенят!
Козенятка (співають).
Хай завжди буде сонце,
Хай завжди буде небо!
Хай завжди буде мама!
Хай завжди буду я!
Хай завжди буде казка,
Ніжна, добра мамина ласка,
Хай живе наша дружна
Козеняток сім'я!

четвер, 13 березня 2014 р.

Казка в житті дитини

Казка.  Вона захоплює й полонить серця не тільки дітей, а й дорослих. Це особлива, вироблена віками форма художнього відображення життя, що супроводжує людину з дитинства.  Це перші і блискучі спроби народної педагогіки.  Народна казка потрібна кожній дитині як її насущний, духовний хліб, який ніколи не приїдається.  Адже казка зачаровує дитину образністю рідного слова,  красою співучої української мови.  Із золотої криниці рідних казок ми черпаємо скарби народної мудрості, благородства. А скільки дотепних висловів знайдемо в казках!  Скільки влучних слів запам’ятаємо! Як замилуємося красою живого народного слова!
Казка невіддільна від краси… За її допомогою дитина не тільки пізнає світ, а й відкликається на події і явища навколишнього світу, виражає своє ставлення до добра і зла. У казці вона вперше зустрічає уявлення про справедливість і несправедливість. Казки виховують любов до рідної землі, бо вони створені народом. Це духовне багатство духовної культури, пізнаючи яку,  дитина пізнає серцем рідний край,  народ.
"Казка – животворче джерело дитячого мислення.  Багаторічний досвід переконує, що інтелектуальні, моральні та естетичні почуття, які народжуються в душі дитини під враженням казкових образів,  стимулюють потік думки, що пробуджує до активної діяльності мозок, зв’язує повнокровними нитками живі острівці мислення. Під впливом почуттів дитина мислить словами.  В казкових образах – перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а і серцем", – писав  В.О.Сухомлинський.
Казка - це своєрідний сплав реальності й уяви,  життєвого досвіду та мрій народу.  Народна казка посідає важливе місце в навчально-виховній роботі початкової школи.  Адже в народній казці знайшли відображення взаємини між людьми, мораль і етика народу, картини з життя природи. Казки відзначаються великою простотою й дохідливістю розповіді, майстерним розгортанням сюжету, емоційною силою, яскравою образністю і барвистою мовою.   Тому вони користуються великою популярністю серед  дітей.
Найсуттєвішими особливостями казки як виду народної творчості, завдяки яким доцільно використовувати її у навчально-виховному процесі є:
-       фантазія, що надзвичайно імпонує молодшим школярам. Зокрема, звірі й птахи в казках розмовляють людською мовою;
-       наявність героїв (людей, тварин, птахів, рослин), вік, дії і вчинки яких відповідають вікові,  діям і вчинкам дітей молодшого шкільного віку;
-       гранична стислість казки і доступність її ідейного змісту свідомості дітей,  відповідність їхній психології.
За допомогою казок, які використовую у своїй роботі, дитині прищеплюються ввічливість, коректність у стосунках із людьми, працелюбність, любов до рідної землі.
 Широке використання казок у початковій школі зумовлюється тим,  що їх зміст викладений у цікавій формі. Існує чіткий поділ персонажів на добрих і поганих, сутність учинків яких легко розуміється дітьми і дає змогу визначити моральні якості кожної дійової особи.  Це полегшує правильну оцінку дітьми моральної цінності вчинку і дає змогу самостійно зробити висновки щодо правил культурної поведінки.
Казка - найважливіший помічник у розумовій роботі учня. Це можна простежити на різних етапах засвоєння нового матеріалу. Перший етап: розумова  робота  над  новим матеріалом, починаючи з уваги, яку                      К. Ушинський назвав дверима,  «через  які проходить усе,  що входить у душу людини із зовнішнього світу».
Поступово перший етап розумової праці переходить у другий - уяву. Саме під час роботи над казкою учень має можливість оживити матеріал, «наповнити його додатковою інформацією»,  «ввійти в нього».
Дослідження показали, що в періоди великого емоційного піднесення думка дитини стає особливо ясною, а запам’ятовування відбувається найінтенсивніше. Тепер уже другий етап розумової роботи над засвоєнням матеріалу переходить у третій - запам’ятовування (пам’ять). Тому слід створювати умови для запам’ятовування через казку.  Саме вона приваблює дитину своєю яскравістю, незвичайністю, зацікавлює маленького учня, зумовлює виникнення асоціації.
Під час запам’ятовування дитина логічно мислить. Отже, третій етап розумової праці вмішує у собі і четвертий - мислення.  Створення проблемної ситуації, а потім її роз’яснення - це вже робота логічного мислення.
Народні казки - перші підручники життя в кожній сім’ї.  І.Франко, високо оцінюючи казки, зазначав, що вони «вкорінюють» у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти й чарівної милозвучності. Казки сприяють розвитку в дітей творчої уяви, логічного мислення. «Казки доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона - творіння народу», - писав В. Сухомлинський.
Все це спонукає дітей до написання своїх власних казок.

Казка про те, звідки українці силу беруть.
Вирішив Іван одружитися. І пішов він по чужих землях шукати собі наречену.
Довго блукав по світу, доки не зустрів дуже гарну дівчину. Тільки не проста була ця дівчина! Це була дуже вередлива чужоземна царівна. Багато хлопців сваталося до неї, але жоден не зміг виконати і половини всіх її забаганок. А було їх тисяча та й ще одна.
Двом смертям не бувати, а однієї  не минати!
Прийшов Іван до царівни. Сподобався їй бравий козак, але від умов вона не відмовилася. Чого тільки не доводилося Іванові витримувати: і за перлинами в глибини морські пірнав, і зірки з неба діставав, і крізь хащі непрохідні пробирався, і з диким звіром братався. Руки-ноги ламав, кров’ю стікав, а вже тисячу справ виконав.  Прийшов до царівни за останнім ділом. Стоїть, чекає. Пожаліла дівчина українця і сказала:
- Шкода мені тебе. Багато ти, козаче, сили марно втратив, виконуючи мої завдання. Даю тобі останнє, найлегше, нікуди й ходити не треба. Ось просто зараз відмовся від своїх батьків, від своєї мови, від своєї України.
Усміхнувся козак, вклонився царівні, надів шапку, сів на коня – тільки вона його й бачила.
То ж все витримає українець, все зможе, але тільки тоді, коли в його серці живе любов до рідної землі, до батька й матері, які його зростили. Бо як дерево бере сили від свого коріння, так і людина тримається нездоланно, доки вона пам’ятає, якого вона роду-племені.
Корума Артем, 3-ій клас.

Таким чином, казка у навчальному процесі розвиває дитячу уяву, увагу, пам’ять, мислення, які допомагають учневі в оволодінні необхідним матеріалом.



суботу, 23 листопада 2013 р.

Перлинки дитячої творчості


Казка про те, звідки українці силу беруть

Вирішив Іван одружитися. І пішов він по чужих землях шукати собі наречену.
Довго блукав по світу, доки не зустрів дуже гарну дівчину. Тільки не проста була ця дівчина! Це була дуже вередлива чужоземна царівна. Багато хлопців сваталося до неї, але жоден не зміг виконати і половини всіх її забаганок. А було їх тисяча та й ще одна.
Двом смертям не бувати, а одної не минути!
Прийшов Іван до царівни. Сподобався їй бравий козак, але від умов вона не відмовилася. Чого тільки не доводилося Іванові витримувати: і за перлинами в глибини морські пірнав, і зірки з неба діставав, і крізь хащі непрохідні пробирався, і з диким звірем братався. Руки-ноги ламав, кров’ю стікав, а вже тисячу справ виконав. Прийшов до царівни за останнім ділом. Стоїть, чекає. Пожаліла дівчина українця і сказала:
- Шкода мені тебе. Багато ти, козаче, сили марно втратив, виконуючи мої завдання. Даю тобі останнє, найлегше, нікуди й ходити не треба. Ось просто зараз відмовся від своїх батьків, від своєї мови, від своєї України.
Усміхнувся козак, вклонився царівні, надів шапку, сів на коня – тільки вона його й бачила.
То ж все витримає українець, все зможе, але тільки тоді, коли в його серці живе любов до рідної землі, до батька й матері, які його зростили. Бо як дерево бере сили від свого коріння, так і людина тримається нездоланно, доки вона пам’ятає, якого вона роду-племені.
Сєріков Тимофій



Україна

Рідне місто,
рідне слово,
рідна вулиця моя.
Зацікавився ти знову,
Що оце все означа?
Так скажу тобі я, друже,
Тільки ти запам'ятай:
Що оце все - Батьківщина,
Наш чудовий рідний край.
Павленко Влада


Осінні місяці

Вересень вже поспішає.
Його жовтень доганяє.
А за ними їхній брат
Похмурий, сірий листопад.
Це осінні місяці.
В них парасольки у руці.
Та є також в них дні прекрасні,
вони чудові, теплі, ясні.
Слєсарєв Данило


Сонечко і фіалочка

   Жило-було Сонечко. Воно було добрим і привітним.
  Одного разу гуляло Сонечко по небу і раптом почуло плач. Дивиться, а то його подруга Фіалочка плаче. Вона хоче пити. Сонечко покликало Хмаринку. Хмаринка напоїла Фіалочку.
   І з тих пір Фіалочка радіє Весняному Сонечку і тягнеться до нього.                                  
                                                                      Мирошниченко Настя


Сонечко і Соняшник

   Жило-було Сонечко. Воно було щире, привітне і лагідне.
   Одного разу гуляло Сонечко по землі. Ходило воно ходило і натрапило на Соняшник. Соняшник стоїть, похиливши голівку. Видно йому не вистачає тепла. Сонечко зігріло та приголубило Соняшник.
   Відтоді Соняшник та Сонечко стали друзями. Соняшник завжди повертає свою голівку у бік Сонечка.
                                                                          Мірошникова Марія


Сонечко і Півник

   Жило-було Сонечко. Воно було привітне і лагідне. Кожного дня Сонечко виходило на небо і всіх будило.
   Та одного разу Сонечко не з'явилося на небі. Чекав-чекав Півник, не дочекався. Пішов будити Сонечко. А воно спить собі на білій хмаринці. Почав півник будити Сонечко. Воно прокинулося і засвітило на Землю своїми промінцями.
   З тих пір Сонечко завжди прокидається раніше всіх, а Півник співає йому свої пісеньки.
                                                                             Гончаренко Назар


Сонечко і Баба-Яга

   Жило-було Сонечко. Воно було ласкаве, тепле. Сонечко любило людей, звірів, комах, рослин, пташок. Сонечка теж всі любили. Не любила його тільки Баба-Яга.
   Одного разу Баба-Яга викрала Сонечко і посадила в мішок. Про це дізналася Сорока і рознесла звістку по всьому лісу. Лісові мешканці вирішили врятувати Сонечко. З'явилися великим військом біля житла Баби-Яги. Вона як побачила таке військо, то перелякалася і втекла у дрімучі хащі.
   А сонечко повернулося на небо, і дарувало всім радість і тепло.
                                                                                   Лисичний Єгор

Свята. Екскурсії. Розваги.

Який щасливий день сьогодні,
Веселий, радісний, ясний
Це гомінливий і погожий
Почавсь навчальний рік новий.

1 вересня 2013 року



Тож радійте, друзі, з нами,
Бо весело нині в нас -
Це сьогодні ми прибули,
В наш чудовий рідний клас.


1 вересня 2013 року



Осінь, осінь!
В гості тебе просим
З щедрими хлібами,
З високими снопами,
З листопадом і дощем,
З перелітним журавлем.

Свято осені. 14 листопада 2013 рік.




Екскурсія до музею бойової і трудової слави Придніпровської залізниці (2015 р.)









Екскурсія до світлиці вишиванок майстринь м.Синельникового (2015 р.)